Команда

	ВІРЧЕНКО Тетяна, професор кафедри української літератури, компаративістики і грінченкознавства Факультету української філології, культури і мистецтва Київського столичного університету імені Бориса Грінченка, доктор філологічних наук, професор Переглянути портфоліо
	ВИДАЙЧУК Тетяна, доцент кафедри української мови Факультету української філології, культури і мистецтва Київського столичного університету імені Бориса Грінченка, кандидат філологічних наук, доцент Переглянути портфоліо
	КОЗЛОВ Роман, професор кафедри української літератури, компаративістики і грінченкознавства Факультету української філології, культури і мистецтва Київського столичного університету імені Бориса Грінченка, доктор філологічних наук, професор Переглянути портфоліо

Основна мета

Грінченкознавство – це міждисциплінарна галузь знання, що займається науковим вивченням життя, багатогранної діяльності та творчості Бориса Дмитровича Грінченка (1863–1910) в контексті суспільного та культурно-наукового розвитку української нації, а також українського літературного процесу кінця ХІХ – початку ХХ ст.

До предметного поля грінченкознавства також входять дослідження, присвячені культурній, соціальній, політичній атмосфері другої половини XIX століття та інтелектуальному оточенню митця, членам родини (дружині Марії та дочці Анастасії), які відіграли важливу роль у приватному, громадському та науковому житті цього діяча. Окремим конструктом виступає т. зв. «Український світ» Бориса Грінченка (за  В. В. Яременком) – це процес і результат його цілеспрямованої діяльності з розробки низки українознавчих дисциплін, утвердження української культури, літератури та мови, національних цінностей, виховання покоління свідомих українців.

Основною метою грінченкознавства є вивчення та актуалізація персоналії Бориса Грінченка, його літературної та наукової спадщини, історичного значення у становленні української національної ідеї та України як незалежної європейської держави, визначення його місця в історії та культурі України та Східної Європи.

Історія грінченкознавства

Грінченкознавство сформувалося значно пізніше, ніж шевченкознавство, франкознавство, грушевськознавство тощо. Перші рецепції на творчість та діяльність цього автора з’явилися ще за його життя – рецензії, енциклопедичні статті, спогади сучасників та життєписи (І. Липа, С.Єфремов, І. Брик, М. Плевако та ін.), пізніше – некрологи. Попри велику популярність Бориса Грінченка в перші три десятиліття ХХ ст., вже з середини 1920-х рр. ставлення до нього зазнає певних змін – з’являються звинувачення у «буржуазному націоналізмі» марксистсько-пролетарського літературознавства, «просвітянщині» та «етнографічному провінціалізмі» від українських модерністів (М. Хвильовий).

Борис Дмитрович пройшов велике історичне випробування – багатодесятилітнє замовчування. І лише в роки «відлиги» окремі його твори знайшли свого читача.

Розбудова сучасного грінченкознавства як міждисциплінарного напряму наукових досліджень відбувається вже в часи незалежності. Особа та діяльність Бориса Грінченка позбавляються негативних конотацій «народництва», культурно-історичний народницький резистанс оцінюється як героїчний період вітчизняної історії, завдяки якому українство збереглося у своїх етноментальних основах. Персоналією та доробком Бориса Дмитровича починають цікавитися фахівці різних галузей:

• філологічні студії (С. Процюк, Л. Козар, М. Кравченко, Д. Єсипенко, А. Хоптяр, І. Погребняк, С. Євтушенко);
• педагогічні розвідки (О. Неживий, А. Животенко-Піанків, К. Тимошенко, О. Бурко, О. Коляденко).

Досліджують учені й інші вектори діяльності митця: книговидавничий (М. Малиш), етнографічний (Н. Родінова), громадсько-політичний (А. Хомутенко), культурницький (Н. Кобижча). Не менш важливі в грінченкознавстві дослідження життя і внеску Марії Грінченко — Л. Неживої, М. Думанської, М. Лашка.

Введенням у науковий обіг документів, епістолярію, наукової спадщини Бориса Грінченка займається Василь Яременко.

Наукові центри

	До грінченкознавчих досліджень долучаються потужні наукові центри, серед яких треба відзначити Київський столичний університет імені Бориса Грінченка. Саме тут проходить щорічна Всеукраїнська наукова конференція «Грінченківські читання», публікуються спеціалізовані збірки та колективні монографії, видаються твори Бориса Дмитровича.
	Найпотужнішим інтегрувальним осередком грінченкознавчих досліджень є кафедра української літератури, компаративістики і грінченкознавства Факультету української філології, культури і мистецтва Київського столичного університету імені Бориса Грінченка, яка займається реконструкцією життя та творчості лідера нації (Тетяна Вірченко, Тетяна Видайчук, Роман Козлов).   Вірченко Т., Козлов Р. Непокірний. Грані долі Бориса Грінченка : монографія. Київ : Київський університет імені Бориса Грінченка, 2023. 372 с.
	Важливою віхою у розвитку грінченкознавства став вихід монографії відомого літературознавця, професора Василя Яременка.   Яременко В. Наукова і епістолярна спадщина Бориса Грінченка : монографія. Київ: ТОВ «Юрка Любченка», 2021. 384 с.

На кафедрі підготовлені та захищені дисертації з грінченкознавства (Світлана Євтушенко, Інга Погребняк), на стадії завершення дослідження Ірини Яковлевої.

Внеском є результати магістерського дослідження Ольги Попової (2024) на тему: «Грінченкознавство першої третини XX ст.: ідеологеми і постаті».

Напрями роботи

Основні напрямки діяльності:

Центр є базою практики для здобувачів освіти за освітніми програмами Факультету української філології, культури і мистецтва.