Борис Грінченко з дитинства потребував спілкування, тож не дивно, що власні зусилля його спочатку привели на сторінки журналу «Світ», редактором якого був Іван Франко, за кілька років зав’язалося листування. Не все було просто в тій комунікації. Мала місце і гостра дискусія щодо розвитку української літературної мови, і визнання праці «на славу рідному народові», і взаємопідтримка, і низка особистих зустрічей. Франкознавці уважні до вивчення інтелектуального оточення Івана Франка, тож колеги з Інституту Івана Франка НАН України та Львівського національного університету імені Івана Франка зініціювали презентацію монографії «Непокірний. Грані долі Бориса Грінченка» професорів кафедри української літератури, компаративістики і грінченкознавства Тетяни Вірченко, Романа Козлова в стінах Львівського університету.

Борис Грінченко на презентації 13 березня 2024 року мав голос. Голос сина, батька, чоловіка, письменника, політика, видавця. Людини, яка дбала про свою репутацію, гнівалася, обурювалася, протестувала і працювала, щоб зростати над собою, щоб робити українським світ навколо.

Спільнота грінченківців дякує дорогим колегам-франкознавцям, що обговорення монографії відбулося в небайдужій атмосфері, адже тільки в конструктивній розмові ми разом можемо шукати натхнення для праці, бути послідовними в наукових пошуках.