26 квітня 2024 р. кафедра світової літератури активно й охоче долучилася до роботи Всеукраїнської наукової конференції з міжнародною участю "Літературний процес: територія пам'яті". Професор Оксана Гальчук презентувала результати свого імагологічного дослідження "Українець як Інший/Чужий у російській літературі XX ст." і була співмодератором секції «Агресія Росії проти України: що нам варто пам’ятати й меморизувати». Доцент Юлія Вишницька була співмодератором секції "Студії травми і рани в контексті студій пам'яті" й виступила з доповіддю "Семіотика часу в поезіях Юрія Руфа й Максима Кривцова". З доповідями на секціях конференції виступили: доцент Галина Шовкопляс ("Бабусин дім. Проблема подвійної національної ідентичності у творах авторів української діаспорної літератури"), доцент Людмила Анісімова ("Репрезентація расової і гендерної нерівності у перформативних практиках американської поетеси Ажи Моне"), магістрантка освітньої програми "Зарубіжна література та світова художня культура" Тетяна Доброштан («Образ міста Вишеграда в архітектоніці роману Іво Андрича "Міст на Дрині"»).
У науковому спілкуванні на конференції взяли участь студенти. Зокрема, другокурсники групи МЛІСб-1-22-4.0д надихали своїми запитаннями й відгуками доповідачів секції, якою модерувала доц. Юлія Вишницька. Ось кілька дописів студентів:
Kaрина Саприкіна:
Щиро дякую за презентацію, було цікаво послухати про травми та їхнє відображення в сучасній українській літературі. Завжди цікавило те, як наше тяжке минуле і позиція жертви можуть відбитися у творах митців.
Вероніка Мармалєвська:
Було дуже цікаво дізнатись про Тетяну Малярчук. На жаль, уперше почула про роман "Забуття", про такі болісні аспекти в контексті травматичної ідентичності. Захотілося ознайомитись з творчістю цієї письменниці.
Kaрина Саприкіна:
Дякую. Було неймовірно цікаво! Відчуваю, коли буде час, треба прочитати. Сам сюжет книги дуже відгукнувся, відчуваю: я потім буду це обговорювати з друзями та одногрупниками.
Вероніка Мармалєвська:
Згодна з Кариною, прочитала анотацію, дуже відгукнулось багато аспектів, особливо травматичний аспект української ідентичності, на жаль. Захотілось прочитати цю книгу.
Валерія Ніколаєвська:
Відкрила для себе нову авторку з дуже сучасним та інтелектуальним поглядом на мовне питання, яке є особливо загостреним від початку повномасштабної війни. Дякую пані Людмилі Даниленко за те, що порушила питання мовної асиміляції та національної ідентичності крізь лексичну призму. Вважаю, така література є обов'язковою до читання для глибшого розуміння цього мовного дисонансу, через який роками проходять багато українців. Дякую!
