Сторінка перша

Перша наша зустріч викладачів Т. Вінтонів і Т. Горохової зі студентами-іноземцями під час війни відбулася онлайн 15 березня 2022 року.

Розмовна тема: 20 день війни! Що відбувається в Україні? Ми вирішили вести щоденник: «Війна очима іноземців».

Наші студенти, як і викладачі, роз’їхалися, важко говорити, тікаємо від війни… Деякі поїхали за кордон, але є й такі студенти, які залишилися в Україні. Всі вони на зв’язку незалежно від відстані, щодня працюють на заняттях, залюбки вивчають українську мову і чекають на перемогу України! Ми вирішили взяти в них інтерв’ю.

Студенти-іноземці відповіли на низку питань.

• Де зараз ви? Як називається місто, у якому ти зараз?

Узук у Нідерландах із сім’єю, Віктор виїхав із сестрою і братом до Німеччини, бо там спокійно.

– Я в Мукачеві – це Закарпаття (Францизко), а Стон у Львові. Львів – Західна Україна, Галичина.

• Чому ви виїхали з Києва?

– Тому що було небезпечно, почалася війна, було страшно....

• Як ти доїхав до Мукачева, до Львова? Яким видом транспорту ти доїхав? Францизко доїхав з Броварів машиною до Мукачева. Це було дуже довго, небезпечно. Стон спочатку був у гуртожитку в сховищі, а потім виїхав у Чернівці, звідти автобусом доїхав до Львова. Віктор їхав спочатку до Тернополя, де навчалися його брат і сестра, а потім – до Польщі автобусом, а поїздом їхали до Німеччини.
• Чи подобається вам місто / місцевість (location, city, village)? Так, дуже подобається. Францизко і Стон із задоволенням розповідають про місцевість, краєвиди,історичні пам’ятки.
• З ким познайомилися?

– Тут я познайомився з українською сім’єю. З родиною своєї дівчини Ксенії. Вона працює маркетологом (Францизко).

• Хто вони? Звідки?

– Батьки (мама – Наталія, тато – Юрій, він військовий). Вони з Києва (Францизко).

– Я познайомився з українськими студентами. Вони теж виїжджали з Києва. Ми один одному допомагали (Стон).

Віктор теж знайшов багато нових друзів (іноземців та українців). Вони допомагали один одному, трималися разом!

• Що бачив у ці дні? Які емоції зараз у тебе від побаченого? Українці – позитивні, хороші, добрі, сміливі, мужні, хоробрі. Вони захищають Україну, свою землю! Зараз ми, Францизко, Стон, – свідки війни в Україні!
• Тепер ви знаєте, що означає: «Слава Україні! Героям Слава!»?

Всі відповіли: «Так, знаю!»

• Чи розказували своїм рідним про те, що відбувається зараз в Україні? Так, розказували своїм рідним, які живуть у Чилі, Китаї, Нігерії, Туркменістані, вони слідкують за новинами в Україні. Весь світ стежить за цими подіями. Наші рідні співчувають українцям. Наші рідні переживають за нас і українські родини.
• Що хотів би побажати Україні?

– Хочемо побажати Україні миру, перемоги!

Ми подякували студентам-іноземцям, які, попри війну, продовжили вивчати українську мову!

«Слава Україні!» А у відповідь лунає: «Героям Слава!» «МИ ЛЮБИМО УКРАЇНУ!»

Пишаємося такими студентами!

Сторінка друга

Сьогодні вирішила поєднати кілька записів, бо, якщо чесно, не завжди вистачає часу чи натхнення, а інколи хочеться подати цікавий, позитивний матеріал, можливо, для когось буде теж ідеєю для уроків і мотивацією до вивчення української мови.

Переглянули відеоролики про Харків, Ірпінь, Бучу, Маріуполь…

Триває 63-ій день війни … Як страшно, і як багато втрачено, які жахливі факти відкриваються… Навіть у фільмах жаху не бачили такого! Сьогодні знову урок української мови з іноземними студентами! Всі чекають початку, іноземні студенти все розуміють краще від нас, готуємо для них багато цікавих фактів про Україну. Все більше охочих вивчати українську мову як іноземну! З-поміж реальних подій в Україні вивчаємо важливі події української історії, українські традиції. Це радує! Все частіше чуємо фразу: «Я вас розумію!» Це теж приємно, навіть заспокоює. Запитуємо: «Де були, що нового бачили в новому місті, про кого дізналися?» І коли на запитання розмовної теми «Кого знаєте з відомих українців?» «Про кого хотіли б розказати?»  нам відповідають не тільки про Тараса Шевченка, Лесю Українку, Володимира Зеленського, а й знають і хочуть розказати про Степана Бандеру…То це вже інший рівень сприйняття іноземними студентами нашої історії!

Знаємо, що наш студент-чилієць Каррілло Матта Францизко дає інтерв’ю на телебаченні у своїй країні. Він розповідає співвітчизникам про події в Україні. До речі, наш щоденник війни очима іноземців він перекладає для чилійської газети!

Студентів-іноземців вражають страшні відео… Маріуполь, Харків, Буча, Ірпінь…

Сьогодні студенти відповідали на низку запитань.

1.Чому Ви залишилися в Україні?

– Я (Францизко) залишився, тому що я з дівчиною і з її сім’єю, а вони хочуть бути в Україні, я теж хочу бути разом із ними. Я (Стон) залишаюся в Україні, тому що Я ЛЮБЛЮ Україну! Я (Віктор), я не залишився в Україні, а поїхав разом із сім’єю до Німеччини, але я теж люблю Україну.

2. Що здивувало Вас найбільше в Україні?

– Мене (Віктор) здивувало, що українці роблять добро. Навіть війна не вбила добрий характер українців. А мене (Францизко) здивувала надзвичайна сила цих людей.

– Мене (Стон) здивувала духовна сила українців, я її відчуваю.

3. Чи стежите ви за новинами в Україні?

– Так, звичайно, ми слідкуємо!

4. Ви переглядаєте події про війну (сюжети про війну), якою мовою?

– Так, переглядаємо англійською, китайською, іспанською, інколи українською мовами. Журналісти швидко говорять, а ми ще не все розуміємо.

5. Які емоції у Вас виникають від побаченого?

Францизко: «У мене сильні емоції: це сльози, розчарування, біль, душевні переживання…»

Стон: «У мене теж сильні емоції, співчуття до людей».

Віктор: «Мені сумно, війна – це погано! Я пишаюся українським президентом!»

6. Чи є у Вас бажання знати історію України?

– Так, звичайно! Нам цікаво знати історію України. Стон читав статтю про Західноукраїнську Народу Республіку і бачив монумент у Львові. Всім цікаво знати історію країни, у якій навчаєшся.

7. Чи хотіли б більше дізнатися про українців?

– Так, тому що українці – гідна європейська нація!

8. Які питання хотіли б поставити українцям?

– Як я можу допомогти відбудувати Україну? (Стон)

– Як ви думаєте, коли закінчиться війна? (Францизко)

– Звідки українці беруть таку силу проти агресора? (Віктор)

9. Чому продовжуєте вивчати українську мову?

– Тому що я хочу допомагати відбудовувати Україну і жити в Україні. Згадав, як Денис, український студент історичного факультету, нас запитав на екскурсії: «Хто хоче жити в Україні?». Я зразу відповів, що я хочу! (Стон)

– Тому що я хочу спілкуватися з українцями, хочу знати мову! (Францизко)

– Я люблю Україну, поважаю українців! (Віктор)

10. Яке у Вас ставлення до українського народу?

– Я поважаю український народ, українці добрі, сильні. (Францизко).

– Я співчуваю українському народові, поважаю українців (Стон).

– Позитивне ставлення. Я відчуваю себе українцем (Віктор).

11. Що Вас вразило найбільше в Україні, у поведінці держав, політиків світу?

– Україна нічим не спровокувала таку війну (додає Віктор).

– Не всі держави допомагають Україні, Росія напала на Україну, це жах! (Віктор).

– Світові лідери завжди хотіли, щоб Росія розвалилася, вони раді бачити це! На жаль, це відбувається в Україні, яка не заслуговує на війну! (Францизко).

– Україна завжди була незалежною, але зараз справжня війна за Незалежність! Україна бореться за своє майбутнє! (Стон).

Дякуємо, дорогі студенти, за щирість, за підтримку, за те, що продовжуєте вивчати українську мову та вірите в нашу Україну! А ми будемо намагатися проводити наші заняття цікаво, хоч і між сиренами! Вивчати граматику, цікаві та колоритні слова в текстах про Україну, про видатних українців, мандрувати Україною та чекати, коли в Ужгороді зацвіте сакура, а у Львові, на площі Ринок, буде святковий ярмарок... А ще з нетерпінням чекатимемо на повернення до Києва, в наш Київський університет імені Бориса Грінченка, щоб заспівати Гімн України!

Минув ще тиждень . Ми разом співаємо українські пісні. Ще на початку квітня послухали разом « Ой у лузі червона калина похилилася…» Розказали про історію написання, про автора та долю цієї пісні. Вивчили пісню та й заспівали разом! Тепер співаємо дуже часто!

А коли повторювали розмовні теми,  комусь дісталася тема «Київ –столиця України»,  яка викликає  в них приємні й теплі емоції та згадки про найрідніше, і  вони знову впевнено говорять, що хочемо жити і навчатися в Україні!

Вивчили країнознавчу тему «Міжнародний день польоту людини в космосі»

Дізналися, хто такий Юрій Кондратюк, Сергій Корольов, Леонід Каденюк….

А ще, звичайно,  готувалися до свята Великодня! Не тільки читали, дивилися, а й обов’язково демонстрували й самі викладачі свої здібності. Ніколи не було таким сумним це свято…

Сьогодні 26 квітня, привіталися: «Слава Україні!». У відповідь пролунало: «Героям Слава!» Звичайно, поговорили про події в Україні, про погоду в Україні та за кордоном. У Вінниці сьогодні  сонячно, у Кам’янці-Подільському – дощить, у Черкасах –тепло, а  у Києві трішки дощить і тепло,   у Нідерландах  і Німеччині – тепло,  у Мукачеві – тепло, сонячно. Цвіте сакура

Але далі основна тема: « Чорнобиль», а сьогодні наші іноземні студенти вже чули, як російські загарбники були й на ЧАЕС! Тому діалог був насичений!

Розповідь китайського студента Стона оптимістична. Він сказав: «Сила людей може подолати катастрофу! Я бачив фільм «Чорнобиль», і ще знаю дуже багато про Україну.  Про російських загарбників, влада уряду походить від народу, але корумпована влада хоче керувати людьми! Росія мріє загарбати все, але сила українських людей ніколи не дозволить це зробити! Український солдат  сильний!»

Всі ми мріємо про закінчення війни, віримо в Перемогу України! Всі хочуть зустрітися на Хрещатику, багато говорити, згадувати про приємне і про пережите під час війни…Всі побачили, яка наша нація, знають, хто пішов на нас війною. Увесь світ здивований прагненням українців до волі, до простого людського бажання жити! І повірте, якщо багато іноземців зацікавились українськими традиціями, історією, прагнуть вивчити українську мову, щоб спілкуватися з українцями, то весь світ буде заздрити нам! Віримо в наше щасливе майбутнє!

Слава Україні!