08 травня 2025 р. магістранти групи ЗЛм12414д Олена Куц, Олександр Кобилинський, Анна Петренко разом з доцентом кафедри світової літератури Юлією Вишницькою відвідали Музей театрального, музичного та кіномистецтва України, розташований на території Києво-Печерської лаври.
Окрім оглядової екскурсії музеєм, зокрема виставкою "Триєнале сценографії імені Данила Лідера" https://www.tmf-museum.com/expositions-actual, співробітник музею пан Володимир віртуозно, дуже цікаво й фахово провів тематичну екскурсію "Лесь Курбас - людина, яка була театром" https://www.tmf-museum.com/programy. Двогодинне занурення в життя і творчість легендарного українського режисера, знищеного безжальною машиною сталінських репресій, спонукало вкотре замислитися над питанням ціни, яку платила і платить Україна, щоб бути незалежною.
За гостинність цього прекрасного музею дякуємо усім його співробітникам, зокрема пані Олені Ромашкіній. Сюди хочеться повертатися.
Студентські рецепції вирізняються щирістю і глибиною:
Олена Куц:
У режисерському щоденнику за 29 червня 1926 року Лесь Курбас писав: "Завжди з любов'ю і впертою захопленістю виявляти реальності так, як я їх бачу".
Екскурсія виставкою про українського режисера, актора, драматурга, теоретика театру в Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України з такою ж захопленістю і любов'ю перевідкривала самого Курбаса.
Простір експозиції поєднує в собі плакати й афіші до вистав, фото й університетські оцінки Курбаса, замальовки та знімки сценічних декорацій (навіть їхні зменшені копії) до "Джімі Гіґґінза", "Диктатури", "Газу" та інших вистав.
Детальна увага до кожного періоду життя мистця, його особистих виборів і переконань, які мали вплив не лише на театр як вид мистецтва, але й на людей - акторів та акторок, для яких Курбас вів лекції і чиєю освітою дуже переймався, і глядачів і глядачок, які проходили анкетування після кожної вистави, - розкриває особистість і характер режисера.
У сусідній залі зберігаються відтворені за зразками костюми з "Алло, на хвилі 477!". Чорно-білі знімки не дають уявлення про колір, але ж який фасон!
На стіні біля дверей музею є вірш Б'єрсона у перекладі Курбаса:
"Я вибіраю березіль –
Він ламає все старе,
Пробива новому місце,
Він счиняє силу шуму,
Він стремить.
Я вибіраю березіль,
Тому, що він буря,
Тому, що він сміх,
Тому, що в ньому сила,
Тому, що він переворот,
з якого літо родиться".
Яким чудовим був цей вибір березолю, яким модерним і свіжим; важливим і болісним своїм завершенням! Як добре, що є можливість і зараз доторкнутися до його історії, крізь час і простір наново відкрити для себе нове й прецікаве в місці, сповненому любові і турботи про театр!
Анна Петренко:
Після відвідин Музею театрального, музичного і кіномистецтва у мене залишилися дуже сильні емоційні враження. Екскурсія була доволі змістовною, вдалося глибше зрозуміти постать Леся Курбаса та його значення для українського театру. Особливо цікавими були факти про його батьків та природжену жагу Курбаса до сцени.
Дуже вразило різноманіття фото та плакатів. Вони певною мірою лишилися мовчазними свідками творчості нашого українського митця, і приємним є те, що це оригінали. Музей постійно оновлює виставки, є можливість детальніше ознайомитись з історією костюмів у різному контексті, зокрема шекспірівському. Є бажання повернутися ще раз, оскільки це тихе і затишне місце.
Олександр Кобилинський:
Уся експозиція була схожа на своєрідні книжечки, присвячені життю Леся Курбаса. Ми застигли хвилин на 25 біля першої, а за нею було ще близько десяти таких саме, тому здавалося, експозиція нас поглине. Зрештою, я залишився неймовірно вражений розповіддю пана екскурсовода і, як наслідок, постаттю Леся Курбаса. Його бачення театру було, справді, унікальним, тому якщо когось із сучасників опишуть прикметником "курбасівський" — то він має пишатися. З іншого боку, проймає сум від відчуття, що Курбас міг зробити вдесятеро більше, аби совок не вбив його.
