25 жовтня 2024 р. магістранти освітньої програми «Зарубіжна література та світова художня культура» разом із Юлією Вишницькою, доцентом кафедри світової літератури,  взяли участь у заході, організованому Бюро театралізованих екскурсій Університету Грінченка, – екскурсії-лекції «Стежки, що ведуть у РОЛІТ: життя київського будинку письменників».

За оригінальним сценарієм стоїть копітка підготовча (дослідницька) робота учасників Бюро. Залученість глядачів у дійство, музичність, поетичність, епістолярність – усе це підсилювало імерсивність екскурсії-вистави-лекції і невимушено тримало увагу всіх залучених упродовж двох годин.

Прем’єра театралізованої екскурсії вдалася. З цим щиро вітаємо Лайму Даукшас, автора іде та сюжету вистави, Ольгу Мусіяченко, засновника й головного гіда Бюро, та інших організаторів й учасників заходу.

Ось як відреагували на екскурсію до РОЛІТу магістранти-першокурсники:

Андрій Журба:

«Такі екскурсії – це те, що час від часу потрібно будь-якій людині, яка цінує свою культуру (а надто студентам-філологам). Можливість зазирнути в минуле, відчути себе частиною цього місця (а саме будинку РОЛІТ) та й, врешті-решт, пройтися вечірнім Києвом з одногрупниками, на мою думку, це беззаперечно корисний та приємний досвід. Перше, що спало на думку після закінчення лекції: «Хочеться розгорнути збірочку Рильського або Плужника»...».

Олена Куц:

«Було приємно блукати з Осінню київськими тротуарами і надзвичайно щемко слухати «Київський вальс». 

Так, я люблю Сосюру, але Малишко теж чудовий, і його донька Валентина з віршем-спогадом така ніжна. Колись дивилась фільм «Межа» про Бажана, то дуже відгукувалась і його історія. Запам’ятала собі на майбутнє «Клавку».

Сама атмосфера екскурсії, її відкритість і занурення у спільне й відмінне минуле залишили дуже теплі враження. Спасибі ще раз!»

Олександр Кобилинський:

«Вечір пройшов чудово, дуже цікаве поєднання театралізованих елементів та безпосередньо екскурсії. Співи українських пісень під бандуру від пані Богдани – окреме «вау» до загального враження від заходу. Дяка усім причетним ».

Анна Петренко:

«Я неймовірно вдячна, що є можливість зібратися разом, щоб культурно провести час. Ці знання потім десь застосовуються або повертаються натхненням. У студентів залишаються хороші спогади, щоб потім згадувати-згадувати...Іноді не вистачає затишного Києва і дрібки інтелігентних людей... Вдячна Юлії Василівні, що не дозволяє надовго засумувати».