21 вересня 2024 р. у Будинку-музеї Тараса Шевченка відбулися перші цього навчального року виїзні заняття для магістрантів освітньої програми "Зарубіжна література та світова художня культура" з дисципліни "Методологія і методи філологічних досліджень". На лекції доцент кафедри світової літератури Юлія Вишницька розповідала першокурсникам групи ЗЛм-1-24-1.4д про наратологію, типи нарації, наративні стратегії, особливості Я- і Ти-нараторів, аналізувала текстові приклади таких стратегій. На семінарському занятті "Постколоніальна критика : вітчизняний і закордонний досвіди повернення додому" магістранти досліджували роман Юрія Винничука "Танго смерті" у фокусі концептів пам'яті, травми, шляху, різних типів ідентичності. 

Аудиторією для занять слугувала кімната, розташована через стінку з тією, де в 1847-48 роках мешкав Тарас Шевченко. А дерев'яне крісло Агатангела Кримського, що сусідило зі стільцями, на яких сиділи студенти, додавало значущості миті тут-і-зараз. 

За атмосферу довіри, творчого навчання вдячні всьому колективу Будинку-музею Тараса Шевченка в Києві.

Виїзні заняття на різноманітних культурно-мистецьких майданчиках Києва відповідають таким цілям сталого розвитку, як:

якісна освіта; інновації та інфраструктура; партнерство заради стійкого розвитку.

Магістранти діляться своїми міркуваннями щодо формату виїзних занять:

Анна Петренко: "Виїзні заняття сприяють кращому запам'ятовуванню інформації через зміну навколишнього середовища і допомагають інтерпретувати тексти краще, оскільки старовинні речі й загальна атмосфера, притаманна лише музеям, надихають. Чудовим бонусом є можливість обговорити спільне/відмінне між експонатами та подіями твору".

Андрій Журба: "Така практика не лише підвищує вмотивованість щодо відвідувань пар і поглибленого вивчення предмету, а також сприяє соціалізації студентів та розширенню їхнього кругозору".

Уляна Радіч: "Щиро вдячна вам за організацію таких занять. Здавалося, звичні пари перетворилися на цікавий похід до місця сили - Музею Шевченка. Атмосфера була як за бесідою з давніми знайомим. Юлія Василівна, ви викладач з великої літери. Ще раз Дякую "

Олександр Кобилинський: "Це як замість слухати музику вдома в навушниках сходити з друзями на концерт — цей день стає особливим, і все, що ви вивчили, теж стає особливим. Зовсім інший досвід і враження. Така собі мініверсія фільму «Спілка мертвих поетів», де замість системи «учитель-учень» на перший план виходить спільнота, обʼєднана одною ідеєю. Хоч, насправді, з нашою кафедрою ця ідея ніколи не втрачається навіть в межах університету".