Привіт!

Мене звати Марія Бородавко, але більшість звертається до мене як Маруся. Я – студентка факультету української філології, культури і мистецтва.

Цей лист я пишу людям, завдяки яким, ми маємо можливість жити як українці, а не хохли. Не тримайте на мене образи – мною керує мова.

Ви для мене не щит, а – меч. Меч, що ріже правду всьому світові.

Ви – наша можливість, показати всім, хто досі не збагнув, що ми – не пережиток імперської та совітської «величі». Що наша нація буде чистішою навіть у найбруднішому болоті.

Ви – руки, якими ми виборюємо майбутнє. Майбутнє, що не скніє в архівах на папері. Недипломатичне майбутнє.

Ви – наша сміливість своє назвати СВОЇМ. Сміливість зняти тяжке ярмо та взяти збрую.

Ви – наша відповідь на кривду. Відповідь на довічне питання: «Хто ми?» Ви – ноги, що крокують по колючому терню. Крок за кроком до мети!

І ви – наш шанс. Останній шанс. Раз і назавжди. Пліч-о-пліч. Пощербити вражу шаблю.

Тому зараз я кажу: «Спасибі!». За можливість писати вам цього листа. Отож, слухайте маму, їжте кашу та продовжуйте любити Україну!!!

Марія БОРОДАВКО,

Факультет української філології, культури і мистецтва Київського столичного університету імені Бориса Грінченка.

 

 

 

 

 

 

 

 

.