Любі захисники та захисниці!

Сьогодні хочу написати вам не про війну, а про те, заради чого ми всі мріємо про її завершення.

Я уявляю звичайний ранок, коли не потрібно прокидатися від тривоги. Місто поступово оживає – у кав’ярнях пахне кавою, діти поспішають до школи, люди будують плани на вихідні, хтось зустрічає друзів, хтось їде до батьків, а хтось просто насолоджується тишею в парку.

Я хочу побажати вам дочекатися того самого дня, коли вам більше не потрібно буде бути сильними щосекунди. Коли замість військового спорядження можна буде взяти рюкзак для подорожі, замість бойового завдання – запланувати відпустку, а замість короткого дзвінка рідним – провести з ними цілий вечір.

Можливо, саме такі прості речі зараз здаються особливо цінними. І, напевно, саме за них ви щодня тримаєтеся. Ваш внесок для спокійного життя усіх нас не завжди можна виміряти словами. Часто він складається з годин очікування, ухвалення складних рішень, дисципліни, втоми, жертв, готовності діяти попри страх. Саме тому хочеться сказати не лише «дякую», а й «бережіть себе».

Нехай у вас буде майбутнє, про яке приємно мріяти. Нехай у ньому буде багато подорожей, зустрічей, сміху, улюбленої музики, домашньої їжі та людей, яких хочеться обіймати.

Дякую вам за наше сьогодні та завтра!

До зустрічі у щасливому майбутньому…

Юлія КУХАРУК,

Факультет української філології, культури і мистецтва Київського столичного університету імені Бориса Грінченка.

.