Наш звитяжний Захиснику!
Пишу тобі цей лист, щоб ти завжди пам’ятав: твоя сміливість, мужність і рішучість – це те, на чому сьогодні тримається вся Україна. Я не намагатимуся вгадати, крізь яке пекло тобі доводиться проходити, але щоразу, коли стає страшно за майбутнє, я згадую пророчі рядки Тараса Шевченка. Вони ніби написані саме про тебе та твоїх побратимів:
«Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні…
…Та не однаково мені,
Як Україну лукаві люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені.»
Колись ці слова здавалися мені просто красивою класикою. Але з 2014 року і до сьогодні саме Ти вдихнув у них справжнє життя. Шевченко колись писав про свій біль за Україну, а ти перетворив цей біль на зброю. Ти –той, кому не однаково. Ти – той, хто не дозволить московитам випалити й загарбати все, що нам дороге.
Кожен наш світанок, тиха ніч, можливість мріяти й любити українською – все існує лише тому, що Ти щодня робиш для нашої нації неймовірне. Моя вдячність тобі безмежна. Ти – набагато більше, ніж просто військовий. Ти – справжня сила України...
Будь ласка, бережи себе так, ніби від цього залежить усе – бо для мене так і є...
Слава Україні! Героям Слава!
Маргарита НЕФЬОДОВА,
Факультет української філології, культури і мистецтва Київського столичного університету імені Бориса Грінченка.
.