Привіт Вам, мій Воїне.
Пишу Вам листа подяки за Вашу службу і наш захист. Здавалося, написати такого листа дуже просто і це може зробити кожен. Але ми живемо в такі часи, коли і без листа зрозуміло, що наша шана до Вас безмежна.
Проте, я переконана, Вам потрібні наші слова вдячності, а лист дає змогу донести цю теплоту навіть туди, де на фронті не завжди є зв’язок чи можливість зарядити гаджет. Це спосіб показати, наскільки наш народ пишається Вами та Вашими здобутками.
Мені б дуже хотілося, щоб Ви знали про кожну емоцію, яка вирує в наших серцях, коли ми дізнаємося добрі новини: коли Ви повертаєтеся з полону (і в мене щоразу навертаються сльози), коли батько-військовий приїжджає до дитини на випускний або, хоча б на хвилинку, бачить дружину й малечу на вокзалі, про кожну врятовану вами тваринку... Але нам буває і гірко, коли дізнаємося про втрати, про те, наскільки наш ворог підступніший, ніж можна уявити, і як вам там буває несолодко. Та я знаю: я і моя родина – під Вашим міцним захистом.
Ми можемо ходити на навчання, водити діток до садочка та школи, у нас працює транспорт, заводи, пекарні, і ми можемо усміхатися завдяки Вам та Вашій службі. На варті всього цього стоїте ви – наші воїни-захисники.
Сподіваюся, мій лист подарує Вам усмішку й зігріє серце.
Я – студентка філологічного факультету, вивчаю українську мову та літературу і мрію в майбутньому навчати дітей нашої мелодійної мови й відкривати для них всесвіт української культури.
Хотілося б почути від тебе якусь маленьку історію. Розумію, що відповідь може й не дійти до мене, але вірю, що свого часу, ти розповіси свої спогади, і не лише мені. Можливо, у майбутньому я напишу книгу про те, як формувалася українська культура за років незалежності та як інші держави впливали на молодь. Адже найцікавіше можна почути саме від простих людей, як ми з Вами, які разом будують і виборюють майбутнє країни.
Дякую тобі за службу!
Анна ЯКОВЧЕНКО,
Факультет української філології, культури і мистецтва Київського столичного університету імені Бориса Грінченка.
.