Дорогий захиснику України!

Я не знаю, де саме Ви зараз перебуваєте, який сьогодні у Вас день і скільки часу залишилося до того моменту, коли Ви зможете повернутися додому. Але я знаю одне: десь далеко від рідних людей Ви робите надзвичайно важливу справу – захищаєте нашу країну, наші домівки та можливість для кожного з нас жити, навчатися, працювати й просто планувати своє майбутнє.

Мені хочеться почати цей лист із найпростішого слова – дякую. Дякую за Вашу мужність, витримку і силу. Дякую за те, що навіть у складних умовах Ви продовжуєте виконувати свій обов’язок. За цим простим словом «дякую» приховано значно більше, ніж можна висловити кількома реченнями.

Напевно, неможливо повністю зрозуміти, через що проходить людина, яка захищає країну. Ми можемо лише уявляти, наскільки складними бувають моменти, коли поруч немає рідних, коли доводиться сумувати за домом, хвилюватися за близьких і водночас залишатися сильним. Тому я хочу побажати Вам не тільки мужності, а й простих людських речей: тепла, спокою, добрих новин, підтримки та можливості хоча б ненадовго забути про всі труднощі.

Пам’ятайте, що Вас чекають. Навіть якщо ми не знаємо одне одного особисто, Ваша безпека важлива для дуже багатьох людей. Хтось чекає на сина, хтось – на батька, брата, чоловіка, товариша… У кожного захисника є своя історія, своя родина і люди, які мріють лише про одне – знову побачити його вдома.

Я хочу побажати Вам сил не тільки фізичних, а й душевних. Нехай у найважчі моменти поруч будуть люди, на яких можна покластися. Нехай бойові побратими підтримують одне одного, а кожна добра звістка з дому додає сил. Нехай навіть маленькі моменти радості допомагають не втрачати надію.

Разом із побажаннями хочу попросити – бережіть себе. Я знаю, що виконання військового обов’язку вимагає сміливості, але дуже хочу, щоб Ви пам’ятали: Ваше життя надзвичайно цінне. Нехай кожне рішення буде якомога безпечнішим, нехай Вас оберігає доля, а поруч завжди буде надійне плече.

Можливо, зараз Вам іноді здається, що звичайне життя залишилося десь далеко. Але воно обов’язково продовжиться. Будуть тихі ранки, зустрічі з рідними, домашня їжа, прогулянки знайомими вулицями, сміх друзів і розмови про звичайні речі. Будуть плани, які сьогодні, можливо, доводиться відкладати. І я щиро бажаю, щоб Ви дочекалися цього часу.

Хочеться, щоб після всіх пережитих труднощів Ви змогли повернутися додому й нарешті відчути спокій. Щоб більше не потрібно було прокидатися від тривог і думати про небезпеку. Щоб можна було просто обійняти рідних і жити… жити щасливо!

Дякую Вам за те, що захищаєте Україну. Дякую за кожен день, коли Ви стоїте за нашу свободу. Дякую за можливість нам залишатися собою, говорити українською, навчатися, працювати, мріяти та будувати майбутнє.

Я бажаю Вам міцного здоров’я, витримки, сил і найголовнішого – повернутися додому живим і здоровим. Нехай Вас оберігають Бог, доля та люди, які поруч. Нехай кожен день наближає Вас до зустрічі з найріднішими.

І ніколи не сумнівайтеся в тому, що Ваша праця має значення!

Бережіть себе, будь ласка.

Повертайтеся додому.

Вас чекають!

Каріна ДУДА,

Факультет української філології, культури і мистецтва Київського столичного університету імені Бориса Грінченка.