Дорогий Захиснику!

Я не писатиму тобі про війну, бо найбільше на світі хочу, щоб у цих студентських рядках не було суму. Натомість передаю тобі тихий подих нашого мирного життя. У місті ще тримається тепло, а в надвечір’ї в садах ледь чутно співають цвіркуни та цикади. Я щиро вірю, що зовсім скоро ти повернешся і на власні очі побачиш, як удома знову мирно цвітуть вишні та абрикоси. Уся ця краса існує сьогодні лише завдяки твоїй стійкості.

Іноді здається, що витримувати таке навантаження неможливо, але щоразу згадуються слова Ліни Костенко:

«А втім

та що там говорить Не вигорає той

хто не горить».

Ваша незламність і любов до України – це той священний вогонь, що розганяє темряву і тримає наше небо. Завдяки вам ми маємо можливість вчитися і мріяти. ЗСУ – це наша абсолютна сила і гордість.

Ми дуже чекаємо тебе вдома. Чекаємо, щоб після війни підійти,

міцно обійняти і сказати, як безмежно ми вдячні за врятований спокій наших дітей і родин.

Повертайся живим!

Єлизавета ЗИКОВА,

Факультет української філології, культури і мистецтва Київського столичного університету імені Бориса Грінченка.