Рідненькі наші військові!

Хочу почати цей лист з подяки, яку просто неможливо висловити декількома словами, але ці слова вдячності нехай ще будуть повторені мільйони разів, адже Ви – наші герої.

 Я маю величезну вдячність за наш спокій, за те, що маю змогу прокидатись щодня, за те, що можу з гордістю та честю казати «Я з України». Усім Вам доземний уклін.

Я дуже сподіваюсь, що Ви відчуваєте нашу підтримку, адже щодня кожен намагається робити вклад у наближення нашої перемоги, а ви тому наш приклад і мотивація.

Як сказав Степан Бандера: «Коли поміж хлібом і свободою народ обирає хліб, він зрештою втрачає все, в тому числі і хліб. Якщо народ обирає свободу, він матиме хліб, вирощений ним самим і ніким не відібраний». Думаю, це наш певний орієнтир, думка, якої слід притримуватися, і щодня нагадувати собі, що необхідно пам’ятати ціну життя під українським прапором. Адже це наша історія, і зараз ми щодня боремося за неї.

Хочу ще раз сказати Вам дякую, просто бережіть себе, ми любимо та чекаємо Вас вдома!

З повагою – Носадчук Вероніка, студентка 2 курсу Факультету української філології, культури і мистецтва Київського столичного університету імені Бориса Грінченка.