Дорогі захисники та захисниці!

Хоч я працюю зі словом, вивчаю та аналізую його, саме зараз відчуваю, що слів катастрофічно не вистачає, аби передати вам всю глибину моєї вдячності. Ви – справжні герої нашого часу, живе втілення сили української нації, її гордість. Щодня ви ризикуєте життям, щоб ми могли жити під мирним небом, навчатися, працювати, мріяти про майбутнє. Ваш подвиг – боротьба за свободу, мову, культуру нашої країни. Ви пишете нову сторінку нашої історії кров’ю, потом і незламною вірою. Я не знаю вас, але вболіваю за кожного солдата. Ми, громадяни України, не забуваємо ваші подвиги. Ми збережемо пам’ять про вас у кожному тексті, у кожній поезії та в кожному слові. Пам’ятайте, що ви – не самі. Ми з вами – серцем, словом, думкою. Український народ пишається вами, говорить про вас, молиться за вас.

Від щирого серця дякую вам за вашу мужність, силу духу, та відданість. Бажаю вам якомога більше терпіння та витримки. Нехай вдячність мільйонів українців надихає вас не здаватися, а любов рідних надає сил.

 Слава Україні!

З повагою – Карина Коцюба, студентка 1 курсу Факультету української філології, культури і мистецтва Київського столичного університету імені Бориса Грінченка