Вітаю!

Маю честь писати Вам. Ще ніколи подібного не робила, але маю зараз таку можливість завдяки університету.

У своєму свідомому віці я почала цікавитись історією України та війною, яка триває з 2014 року. Моє місто зараз обстрілюють російські військові з берегової лінії Енергодару, тож мені відомо, як це бути під обстрілами.

Я дивуюся мужності та самовідданості українських військових. Завдяки Вам моє місто може бути під українським прапором. Я неймовірно вдячна Вам за те, що захищаєте країну. Через те, що ці події тривають досить довгий час, багато хто звикає до такої ситуації. Але є і багато свідомих людей, що продовжують донатити, йдуть у військо, проходять курси з військової підготовки, стають донорами і тощо.

Сила українців в єдності – чи не так? У нашому суспільстві особлива пошана віддається військовим, які щодня захищають кожного громадянина України. Це люди, які жертвують своїм часом та навіть власним  життям... Тому українці мають відповідально ставитись до того, що вони споживають в інформаційному полі, та бути активно залученими в будь-який вид діяльності для того, щоб перемога та мир в Україні настали якнайшвидше.

Щиро захоплююсь Вами. Ви надзвичайні! Дякую за те, що Ви є. Ви – цвіт нації, який бореться за нашу незалежність та наше майбутнє. Здоров’я та наснаги! Ви унікальні борці за справедливість.

З повагою – Демченко Яна, студентка 2 курсу Факультету української філології, культури і мистецтва Київського столичного університету імені Бориса Грінченка.