Дорогий Захиснику!

Сподіваюся, що Ти відчуєш всі ті почуття, які я вклала в цей лист. Насамперед я хочу сказати тобі сердечне «дякую!». За те, що ти є. За те, що борешся за нас. За те, що кожен прожитий вами день - це день, відданий нашій країні, нашому народу і нашим сім'ям.

Я не знаю всіх подробиць того, що ви переживаєте щодня, але мені важливо знати, що ви не самотні. Усі ваші подвиги, усі ваші дії знаходять відгук у людей, які по-справжньому пишаються вами. Ми відчуваємо вас здалеку кожного ранку, який починається зі звістки про те, що ви тримаєте оборону, у кожній молитві, яку ми підносимо до неба, у кожній хвилині тиші, яка означає, що ви вкотре захистили нас від небезпеки.

Я часто думаю про вас, коли небо темне, коли холодно, коли спекотно, коли віє небезпекою. І в такі моменти я хочу, щоб ви відчували, що ви є нашим світлом у темряві. Ви - наша сила, наша надія, наша віра в краще майбутнє.

 Сподіваюся, що в кожному слові цього листа Ви відчуєте  моє тепло, яке огорне вас, зігріє і додасть сил  продовжувати боротьбу.

Тримайся, мій дорогий герою. Вір у перемогу. Ми чекаємо на кожного з вас. І щодня молимося, щоб ви повернулися живими і здоровими.

З безмежною вдячністю та любовʼю - Пшинешнюк Тетяна, студентка 1 курсу спеціальності історія та археологія Факультету суспільно-гуманітарних наук Київського столичного університету імені Бориса Грінченка.