Любі захисники та захисниці!

Гадки не маю, хто саме прочитає цього листа, тому знайомство наше буде, на жаль, однобічним. Сподіваюся Ви мені пробачите за те, що в цьому листі в основному йтиметься про мене саму й мою вдячність Вам.

Мене звати Дарина, навчаюся я на першому курсі Київського столичного університету імені  Бориса Грінченка на спеціальності «Історія та археологія». Пишу цього листа, аби висловити Вам мою вдячність за те, що бороните нашу країну. Саме завдяки Вашій відвазі я маю змогу ходити до університету разом з іншими студентами не боячись за власне життя. Лише завдяки Вам я прокидаюся кожного ранку, їду на навчання, де маю змогу вивчати історію й робити це саме рідною мовою. Тільки через Ваш героїзм було зроблене фото, яке Ви зараз бачите. Того дня я гуляла з друзями в центрі Києва, одразу ж після тієї фотографії почалася повітряна тривога, однак все закінчилося добре, Ви знову нас захистили.

З повагою - Осетянова Дарина, студентка спеціальності «Історія та археологія» Факультету суспільно-гуманітарних наук Київського столичного університету імені Бориса Грінченка.