Лист воїнам ЗСУ

Любі захисники! Cподіваюся ви почуваєте себе добре, наскільки це можливо, а якщо ні, то бажаю вам скорішого одужання.  Хотілося б написати, що я розумію труднощі, які ви долаєте щодня, але це неможливо зрозуміти, чи уявити, не побувавши на вашому місці, тому я хочу звернутися до вас з усім глибоким співчуттям щодо того, що ви пережили, переживаєте й переживатимете надалі. Співчуття разом із гордістю та щирою вдячністю. Проте дуже добре розумію ваших близьких, бо також здатна зрозуміти ваш біль. І як говорила своїй коханій людині, яка разом із вами робить усе можливе й неможливе, що не в силах якось суттєво полегшити ваше життя, але з такою великою вірою у вас, воїни ЗСУ, що Всесвіт повірить мені, як тисячам українкам й українцям, що думають про це щоденно. Ми будемо дбати про вас до самої перемоги, а після повернення з війни приймемо додому, до затишних домівок, де кожен куточок чекає на вас. Ви можете сприймати це за юнацький максималізм, але я хочу попросити вас не втрачати любові та вірити у себе. Кожен із вас пише історію нашої держави. І неодмінно настане день, коли ми будемо святкувати перемогу зі сльозами радості. Звісно, ви маєте право на будь-які емоції, але нехай ніколи вас не огорне відчай. Ви сильні, незламні, проте маєте право на турботу, тому не дозволяйте думкам руйнувати ті крихітки хвилин перепочинку. Тому знайте, що ми про вас пам’ятаємо та чекаємо дня вашого повернення з перемогою.

Амєлія, студентка спеціальності «Журналістика», Київського університету імені Бориса Грінченка