Лист українським воїнам

      Чуєш? Як свище вітер у безмежнім полі. Він проймає невимовною тугою за тобою. Воїне, серце українського народу, душа міських проспектів, сонце гордих поколінь, сокіл небесних просторів ширяй до рідної хати, додому. Твої набої стануть у пригоді на дикого, осатанілого звіра, що паплюжить рідні простори, губить сонцесяйну царину. З тобою янголи козаче, бо тільки вони освічують твої шаблі перед боєм і женуть на залізних конях проти супостатів, наповнюють вітрила твого корабля буйним вітром та крещуть іскри у кривавім танку з артилерією.

     Стихає гомін, а ти йдеш, несешся бойвітром у потоці п`янких дум, рідна земля додає тобі впевненості і сил, напуває тебе енергією життя та перемоги. Я дуже вдячний тобі, мужній воїне, за захист від терористів, які ховають Україну, які твердять про неіснуючу «наваросію» та намагаються переконати українців у тому, що насправді їх (тобто нас з тобою) немає!

       Будь мужнім та міцним, слава тобі, слава Україні!

З повагою Антон Іщук, студент Київського університету імені Бориса Грінченка