Любий солдате!

Стільки всього хочеться сказати, а в голові лише одне слово: «дякую!». Дякую за те, що я маю можливість вчитися, працювати та навіть посмакувати ранковою кавою.

Лише завдяки Вам я вірю в нашу перемогу, я вірю, що ще трішки ‒ і замість ракет, у небесних просторах ‒ наша «МРІЯ». А замість ревища тривог, у Києві будуть лунати українські пісні. І настане час, коли ми будемо купувати путівки до Одеси, Херсона та Криму. І разом із друзями, як і домовлялися раніше, вирушимо на фестиваль української творчості до Маріуполя.

До речі, думаю, що  саме там ми зустрінемося і я зможу, дивлячись в очі, подякувати Вам та міцно обійняти.

          Це здійсниться завдяки Вам! Я вірю! Тримайтесь, любі ЗСУ!

З повагою Атаманів Діана, студентка Київського університету імені Бориса Грінченка, майбутня журналістка