Дорогий Герою, я надзвичайно рада, що маю можливість звернутися із сердечною вдячністю до тебе.

Розумієш, саме Того дня, коли все неcподівано змінилось, коли життя пішло у невідомість, а дні стали очікуванням, я не злякалась… Знаєш чому? Тому що я вірила, що все буде гаразд, що ми вистоїмо. Я вірила, що нашим хлопцям усе під силу, бо в них тече кров могутніх пращурів козаків, яких боявся та поважав увесь світ. Тож зараз ви це доводите! Через декілька місяців я могла легко заплющити очі і трохи відпочити від навколишньої напруги, бо знала, що моє життя під надійним крилом наших солдат. Я безмежно дякую вам за недоспані ночі, за вашу силу та стійкість, за той оптимізм, який ви не полишаєте навіть на війні. Дивлячись на те, як ви піднімаєте свій бойових дух, співаєте пісні, танцюєте у вільних час, жартуєте, я вкотре переконуюсь, що українська нація непереможна і ніяка нечисть так легко її не погубить. 

Як і кожен громадянин України, я бажаю найшвидшої нам Перемоги, адже ми розуміємо, що бути далеко від рідних та коханих настільки нестерпно, як найтяжчі муки, що кожна новина про постійні втрати жалить просто в груди, а 24 лютого, яке простягається вже на вісім місяців, є сном, від якого хочеться нарешті прокинутися. 

Ви – наше теперішнє, яке стоїть горою за спадок та націю цілої держави. Без вас ми не можемо бути майбутнім для України, яке будуватиме подальший фундамент незалежності. Ви – це приклад для кожного маленького українця, який вже в п’ять років, сидячи на ганку, співає “Ой у лузі червона калина…” Ви – щит української незламності. Ви – світовий символ свободи та нескореності. 

І ось зараз, коли на вулиці звучить сирена, а мапа показує в червоній палітрі області, я щиро хочу подякувати за вашу витримку, страшенно важку працю, піт, приховані в душі сльози та прадідівський дух. 

Міцно обіймаю вас.

Дякую за все.

Слава Україні !!!

Маргарита Шинкаренко