Воїнові ЗСУ

Ворог століттями намагався нас нищити, сьогодні  в Україні повномасштабна війна. Ранок, страх, але сталева віра, що козачий дух знову прокинеться і подолає клятого ворога. Життя кожного з нас змінилося, 24 лютого 2022 року, того ранку я спала в ліжку тоді, як ви вже стояли на обороні!

Сьогодні вже жовтень, ходили гуляти до парку з мамою. На вулиці співали пташки, яскраво світило сонце і нічого, щоб говорило про війну. Але звук фури, яка проїжджала через лежачого полісмена, утворив звук глухого вибуху, і це нагадало мені, що війна триває, і заради того, щоб ми могли спокійно жити, Ви кожного дня і ночі віддаєте всі свої сили і можливості.
Слово ДЯКУЮ таке маленьке і так легко сказати, але не так легко збити ракету над містом або селом, не легко тримати тяжку зброю на плечі, не легко бути справжнім козаком. Це слово для Вас, тих, хто дарує мені кожен ранок та вечір, для тих, хто бореться за життя  українців, за рідну Батьківщину.

Ви - творці майбутнього й охоронці сьогодення України. Ваш героїчний дух захопив увесь світ. Тепер ніхто не насмілиться сказати, що Україна слабка. Так, я не розумію, як там, на першій чи другій, третій лінії фронту.  Не відчуваю і не бачу того, що Ви щохвилини відчуваєте, помічаєте. Але я вірю Вам, допомагаю, говорю про Вас, щоб усі пам’ятали.

Україна вистоїть і розквітне завдяки зусиллям, які Ви докладаєте кожного дня. Бачачи фронтові світлини захоплююся Вами. Ваш оптимізм і сила – це і є наше заспокійливе. Я вдячна Вам за те, що мій дім вцілів, а в родині всі живі. І за те, що, зрозуміла, які вони - герої – це Українці. Наша нація об’єдналась, як ніколи. Ми боремося кожної хвилини й будемо це робити до останнього подиху. Пам'ятаєте!? Душу й тіло... до кінця.

Дякую Вам за вересень, а не сентябрь! Дякую Вам за жовтень, а не октябрь!

Слава Україні! Героям Слава!

Слава ЗСУ!

Катерина Андросова, студентка факультету української філології, культури та мистецтв