Вітаю! Мене звати Євгеній.

Наш народ спіткало горе – повномасштабне вторгнення ворога на територію нашої з вами країни. Наші люди мужньо тримають фронт, хто як може. Хтось волонтерить, хтось стоїть на посту у складі територіальної оборони, а хтось регулярно переказує свої кошти на потреби ЗСУ.

Найбільшу роботу робите саме Ви, захисники нашої країни! Я хотів би подякувати Вам за Вашу стійкість, відвагу та героїзм. Якби не Ви,  то наш народ одягнув би рабські кайдани та став частиною імперії зла та жаху. Саме Ваші дії змушують мене пишатися, що я є громадянином саме нашої з вами держави та є частиною великого народу, який попри поразки та невдачі виборов Незалежність та героїчно продовжує виборювати сьогодні. Кожен механік, кожен артилерист або пілот винищувача заслуговує на повагу. Кожен боєць ССО, кожен сапер та польовий кухар не буде забутий.

24 лютого я зустрів стрічкою новин, де йшлося про численні удари по мирних містах, а надворі я побачив дим, який майорів з об’єкта енергетичної інфраструктури.

Найбільш переломною подією для мене стала дата 10 серпня. Саме тоді були перші влучання з реактивної артилерії по моєму місту Марганцю, що розташоване в Дніпропетровській області. На момент написання цього листа регулярні обстріли продовжуються й досі.

Із кожним днем я все більше відчуваю огиду до народу, із яким ми ведемо цю священну війну. Я впевнений, що абсолютно кожен ворог заслуговує на покарання, разом із наступним поколінням.

Дякую за приділену увагу на прочитання цього листа. Далі тільки краще!

P.S. На цій фотографії я плету маскувальну сітку у свій день народження, а саме 11 березня. Мабуть, це найдивніший день народження за все моє життя.

Євгеній Єгоров