Війна. Те, що чавить своєю жорстокістю, відступництвом і ницістю. Це прокляття розсіялося їдкою й токсичною отрутою, яка гострими кігтями врізалося в тіло й душу. Чому наше життя приречене на смерть будь-якої секунди? Де шукати прихисток і безпеку? Я знаю, що може бути уособленням цього. Точніше хто. Це наші захисники й захисниці, які незламним щитом відмежовують нас від сірого, пошкодженого, імперського, безумного зла. Вони як ореол, що висвітлює шлях із безодні. Наші воїни, ви душа нації! Ви герої! Герої для маленької дівчинки, яку вберегли від обстрілів, для пенсіонера, якому доставили гуманітарну допомогу, для мене, бо моя сім’я і я живі. Мої слова вдячності охоплюють безмежність. Я вдячна вам, що можу залишатися в затишку й гармонії, що можу попри внутрішній розпач і фонову тривогу відчути смак і тонкощі життя, що можу безтурботно тинятися контрастними вулицями або стрімголов бігти у своїх студентських справах. Тепер місія кожного з нас проживати все удвічі більше і яскравіше, проживати за вас.

Ваша боротьба набуває глибшої вартості, бо це війна за цінності, ідеологію, гуманність і людяність. Ми - усі самосвідомі українці - дякуємо за те, що взяли відповідальність за наші життя.

Тих, хто несе за собою деструкцію й жахіття, чекає найжорстокіша плата. Тож які не залишалися б символічні й страшні релікти  від ракетних ударів і куль, зло буде знищене, а наше світле майбутнє осяє темряву! Слава Україні! Слава ЗСУ! 

Дарія Обушна, студентка факультету журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка