Вітаю, український захиснику або українська захиснице, велика честь писати зараз тобі цього листа, тому що для мене Ви є справжнім взірцем стійкости, незламности та волелюбності. У кожного з нас свій фронт, і поки Ви виконуєте свій обов’язок, ми, студенти, продовжуємо вивчати, плекати та досліджувати українське.  Висловити міру своєї вдячности словами надзвичайно важко, але хотілося б міцно Вас обійняти та сказати одне коротке, однак дуже щире ДЯКУЮ.
Дякую за те, що продовжуєте стояти міцно!

Дякую за спокійний сон!

Дякую за теплі посиденьки  з друзями в українському осінньому Києві!

Дякую за те, що можу бути собою у своїй країні!

Дякую за те, що можу мріяти про завтрашній день та не боятися будувати плани!

Дякую за те, що в таких складних умовах не перестаєте дарувати усмішки багатьом українцям!

Ми  давно воюємо не за території, ми воюємо за право називатись українцями, воюємо за право бути вільною соборною демократичною державою і Ти, мужній борцю чи мужня борчине, є найкращим представником суспільства саме такої держави.
Бажаю якнайшвидшого повернення додому, бажаю щирої розмови з другом, сім’єю, коханою людиною. Зичу міцного здоров’я, терпіння та наснаги!
Україна неодмінно переможе, тому що в нас є такі Захисники та Захисниці!

Слава Україні!

Сокур Соломія, студентка першого курсу Київського університету імені Бориса Грінченка , спеціальність "Журналістика"