Військовому ЗСУ

Ніколи не думав, що буду дякувати незнайомим для мене людям. Але ці люди – наші герої, і вони усім нам стали своїми.

Відважний солдате, хочу щиро подякувати Тобі за спокійні ночі, зустрічі з друзями, за те, що можу навчатися в омріяному університеті та відчути себе студентом. Кожен на своєму фронті захищає кордони нашої країни, ваша зброя – це автомати, джавеліни, гранатомети і стінгери, а моя – вільне українське слово, яке пробуджує почуття гордості того, що ти громадянин такої молодої, але вже досвіченої і волелюбної країни.  Дуже шкода, що наша країна вкотре має виборювати право на вільне та мирне життя, на щасливе та безтурботне майбутнє своїх синів та дочок.  

Хочу побажати Вам, захисникам України, в першу чергу мужності, щоб пройти всі небезпеки та перешкоди, що створює ворог на шляху до нашої з Вами перемоги.

З повагою Роман Петрик, студент І курсу Київського університету імені Бориса Грінченка, факультету української філології, культури і мистецтва