Дорогий Татусю, дозволь висловити у цьому листі  мою вдячність Тобі та Твоїм побратимам з РХБЗ.

Дякую Вам за мужність та відвагу. Дякую за змогу жити у своїй країні. Дякую, що прокидаюсь у своєму ліжку. Дякую, що відвойовуєте території нашої країни. Дякую, що бороните суверенність нашої держави. Я знаю, що Вам не легко, але пам’ятайте, ми Вам безмежно вдячні за Вашу роботу. Дивлячись на Вас, розумієш, що супергерої  існують. Всім вже зрозуміло, що ми переможемо тому, що Україна – країна вільних людей, які зроблять все задля миру та спокою своїх дітей.

Любий тату, ти знаєш, що Ти найкращий у світі. І ми Тебе чекаємо вдома з перемогою. Я пишаюся Тобою та нашими солдатами ЗСУ. Частинка мого серця завжди з Тобою. Я щиро дякую тобі за найкраще дитинство, за сьогодення, і за те, що твориш моє завтра. І коли Тобі буде складно знай:  Ти – наше майбутнє! Не описати словами, як ми сумуємо, віримо, любимо. Не дай цій війні зломити Твій дух. З нетерпінням чекаю нашої зустрічі. Знай, що у нас ще довге та щасливе майбутнє попереду.

Дякую за цей день. Будьте сильними! Повертайтеся живими та з перемогою! Ви – найкращі!

Дякую за все.

Слава Україні! Слава Героям ЗСУ!

Цілую та обіймаю.

Твоя донька, Настя.

Анастасія Пашковська, студентка І курсу Київського університету імені Бориса Грінченка, факультету української філології, культури і мистецтва