Привіт, захиснику, або захиснице!

Мене звати Іванка і зараз я навчаюся в університеті, в який давно мріяла вступити. Між нами кажучи, я не сподівалась, що у мене вийде, оскільки в країні війна і мені було важко уявити навчання під час бойових дій. Проте, очевидно, я помилилась, бо у мене навіть є можливість спілкуватися з одногрупниками в авдиторії, слухати іноді нудні лекції викладачів і жити в гуртожитку. Загалом, жити повноцінним студентським життям. І за це мені хотілося б подякувати дуже хоробрій та чудовій людині – тобі.

Я не знаю хто ти, і як тебе звати, скільки тобі років, і з якого ти міста, якого кольору в тебе очі, і якого розміру взуття. Але мені достатньо того, що ти захищаєш нашу країну. У світі не вистачить слів щоб описати мою вдячність тобі, за те, що сьогодні я спала спокійно і прокинулась від будильника, а не від гучних вибухів за вікном. Дякую, що ти кожного дня борешся за наше майбутнє, наражаючи себе на небезпеку, заради мирного неба над головою. Дякую! Сподіваюсь у тебе все гаразд. Пам’ятай, ти за мене горою там, я за тебе – тут!

З повагою Іванна Нагорна, студентка І курсу Київського університету імені Бориса Грінченка, факультету української філології, культури і мистецтва