Дорогий солдате, якщо ти читаєш цього листа, то хочу тобі подякувати за те, що ти є. Завдяки тобі я зараз можу сидіти, ходити, тішитися кожній дрібничці та просто жити. Життя…скільки ж у цьому слові сенсу та переживань! Кожного разу, прокидаючись і дивлячись на блакитне небо нашої рідної неньки України, дякую Вам ЗСУ та Богові за прожитий день. Ви – наші Герої, Ви – наше Світло, Ви – наша Честь та Гордість. Як же мені б хотілося кожного з Вас обійняти і сказати, що все буде добре, що Ви не наодинці, що ми Вас любимо та віримо в нашу перемогу! Ви як земні ангели – охоронці для кожного з нас.

Розумію, тобі зараз тяжко, ти втомлений, хочеться банально просто звичних невеличких людських радощів, і вони обов’язково будуть!

Пишу зараз цього листа, слухаючи пісню YARMAK «Дике поле», і аж дух перехоплює. Наскільки ж у нас прекрасний, мужній та могутній народ! Проаналізувавши всю історію України, можна помітити, що нашу землю хтось постійно хоче загарбати, а українська нація завжди чинить потужний опір. Аби жити на цій родючій та благодатній землі, українцям потрібно постійно доводити своє право на існування, а так зовсім не повинно бути.

Не сумуй, дорогий солдате, а думай про те, скільки ти зберіг життів і скільки людей завдяки тобі зможе побачити своїх близьких та повернутися до рідної оселі. Все буде добре! Все буде Україна! Слава Україні! Героям слава!

З повагою Падій Марія, студентка коледжу «Універсум» Київського університету імені Бориса Грінченка.