Любий український солдате, я не знаю, чи дійте до Вас мій лист, але сподіваюся, що все ж таки Ви його прочитаєте. І, можливо, мої слова хоча б трішки Вас підбадьорять…

Ось сьогодні Київ окутаний червневим буйноквіттям. Однак гул сирен нагадує містянам, що це літо інше, воно зовсім відрізняється від попередніх, мирних спекотних …

 Але незважаючи на це, я все одно можу спокійно гуляти вулицями міста, навчатися в університеті, дарувати тепло рідним, а все завдяки Вам! Звісно, ми намагаємося робити все можливе: волонтеримо, допомагаємо нужденним, усім, хто потребує підтримки.  

Щодня ми молимося за вас, щоб ви вистояли в цій кривавій боротьбі за свободу рідної землі й кожного українця.

Зовсім скоро огидний ворог, який намагається спотворити нашу історію, єдність і віру в краще майбутнє, зазнає поразки. Впевнена, що це можливо завдяки тому, що український народ має незламний дух,  і ви, воїни-захисники,  кожну хвилину доводите усьому світові, що нас не зламати. Нині український воїн ‒ це символ мужності, стійкості, незламності. Пишу це і вірю, що ви повернетеся додому героями, які відстояли нашу Батьківщину. Вірю, що скоро ви зустрінетеся зі своєю сім’єю, зможете їх обійняти.

Словами важко передати мою вдячність за вашу безмежну хоробрість, витримку і відвагу. Просто дякую, що оберігаєте нас. Ви наші янголи й захисники. Я бажаю Вам сил і терпіння. Знайте, що зараз ми всі з Вами! Ми віримо у Вас!  Скоро, зовсім скоро ми відчуємо мирні часи і повсюди будуть лунати лише два слова: «Ми перемогли!».

І все буде Україна!

Слава Україні! Слава ЗСУ!

З повагою та вдячністю Мілада.