Чуєш, солдате?

Я знаю, що ти все чуєш:  тихий плач вночі матерів, які втратили синів України, маленьких хлопців, які виховують молодших сестер, всіх дітей, які вмить подорослішали і знають, що слово «війна» несе багато горя, сліз та незагойних ран…

Не буду жалітись. Зовсім ні про що! Лише гул сирен попереджає про небезпеку….

І взагалі, я народилася  у вільній країні могутніх, незламних людей, щоразу повторюю собі, коли бачу Вас!

Я знаю, що тобі важко, знаю, що дуже страшно…

Борцi за волю нашої держави, ви відважно протистоїте нашому ворогу та пригноблювачу нашої Батьківщини, покладаєте своє життя заради вiльних українців та гідного майбутнього.

Бережіть себе, заради світлого неба, заради посмішки матері, заради наших нащадків, що зовсім скоро, загорнувшись у переможний синьо-жовтий стяг, крокуватимуть поруч із вами рідним Хрещатиком.

А ще я маю мрію: …відкрити стрічку новин і побачити : «Ми перемогли!»

Дякую, що кожен день наближаєте мою мрію і перемогу!

Я вірю у вас, а вся Україна вірить також у вас! Всі вболівають за вас! Тому я знаю, що правда на нашому боці й ми переможемо! Хай допоможе вам Бог! Героям слава!

Софія, журналістка