Привіт, мій любий Братику!

Нам із рідними тебе дуже не вистачає. Ми кожного дня, кожну хвилину і секунду хвилюємось за тебе, та думки про те, як ти себе почуваєш, не покидають нас.

Мабуть, тільки нещодавно ми з тобою приїздили кожного літа в село до бабусі та бігали там, були щасливі та безтурботні, а вже зараз ти  - Солдат, який мужньо захищає нас та нашу Батьківщину. Дуже важко стримувати свої емоції, адже лише від однієї думки про те, що ти зараз відчуваєш, стає ніяково.

Рідний Братику, намагайся дзвонити та писати трохи частіше, тому що твоя мама місця собі не знаходить від хвилювань за Тебе.

Хоча я не часто Тобі казала, але я Тебе дуже сильно люблю, ціную і пишаюсь, що в мене є такий брат, як ти, який завжди нас захищав у дитинстві, та зараз, як справжній чоловік, захищаєш нас та Україну.

Дякую за вашу мужність. Дуже бажаю, щоб цей жах закінчився якнайшвидше. Я подумки обіймаю тебе, і нехай  янгол-охоронець береже тебе ще пильніше.

Брате, прошу тебе про одне — повертайся додому живим. Бережи себе та своїх побратимів.

Дар’я Тіманова, студентка Київського університету імені Бориса Грінченка, спеціальність: «Фізична терапія, ерготерапія».