Лист-подяка

Солдате, я не знаю тебе, але я щиро вдячна за те, що захищаєш нас та  Батьківщину. Я навіть не знаю, отримаєш ти цей лист чи ні, але знай, що вся Україна молиться за тебе і за всіх українців, які зараз, ризикуючи своїм життям, відстоюють нашу незалежність.

За всі ці дні, відколи почалася повномасштабна війна, у моєму селі було багато подій. Спочатку його окупували, але за два тижні село повернулося до України. Багато людей виїхало і залишилося зовсім мало молоді. Також були постійні проблеми із зв’язком та інтернетом, ми були відрізані від цивілізації. Але все закінчилося, і вже місяць ми можемо спати спокійно, тільки іноді пролітає наша авіація, але вже всі звикли. Упродовж всього цього часу я намагалася вчитися, не покладаючи рук, бо в майбутньому я хочу стати хорошим реабілітологом і допомагати людям. Скоро в нас розпочнеться сесія, і я буду намагатися її добре скласти, щоб не підвести нікого в майбутньому. Після того, як я складу екзамени, планую продовжувати навчатись, щоб краще розуміти матеріал.

Дуже вірю, що з тобою буде все добре і ти повернешся живим та не ушкодженим до своєї родини, і ця війна закінчиться нашою перемогою.

З повагою та щирими побажаннями Олександра Сілонова, студентка Київського університету імені Бориса Грінченка, спеціальність: «Фізична терапія, ерготерапія».