Лист-подяка

Дорогий солдате, хоч я і не знаю твого імені, але ти вже став моїм героєм. Та не тільки моїм, а героєм усієї нації. Я пишу, щоб подякувати за подарований сміх, тихий сон, безкрайню віру і надію у світле майбутнє. Знаю, ти не спиш, знаю, що тобі важко і знаю, як сильно ти хочеш додому…

І ти пам’ятай, я ніколи не забуваю про тебе, твоїх побратимів. Згадую Вас у кожній молитві, радію кожній Вашій перемозі й щиро вірю у неї.

Великий мудрець Стародавнього світу Аристотель казав, що сенс життя полягає в тому, щоб служити іншим і творити добро. Тож оберігаючи свою державу, ти даруєш віру й правду своєму народові, даєш змогу радіти сонячним променям. Ти показав усьому світові мужність, витривалість, вірність і людяність. Думаю, зараз кожен українець, затамувавши подих, спостерігає за незламністю твого духу і подумки дякує за можливість бачити ранок кожного дня.

Мій рідний незнайомцю, хочу завершити лист словами: є три найчудовіших місця на світі – жити в чиїхось думках, у молитвах і в серцях рідних тобі людей, у серцях свого народу. Ми знаємо, що ви не переможні, ваше волелюбство, ваша сила і незламність стали щитом усього світу і подарували нам найважливіше – синє чисте небо…

Світлана Містюкова, студентка Київського університету імені Бориса Грінченка, спеціальність: «Фізична терапія, ерготерапія».