Привіт, солдате!

Звичайно, ти мене не знаєш і, мабуть, у цьому зараз не зацікавлений. Але навіть якщо ми з тобою ніколи не зустрінемося, маю віру, що ти якомога швидше повернешся до своєї родини, котра, як ніхто, чекає на тебе. Не можу уявити, як сильно тобі зараз їх не вистачає…

Проте пам‘ятай: ти не самотній. Кожен із нас, українців, кожного дня дякує вам, що захищаєте нас. Ми не здамося, бо ми - вільні, свобода і підтримка одне одного - це те, що в нас ніколи не забрати. У цьому наша сила.

Я знаю анатомію людини, але мені здається, що наші військові незвичайні люди, ви зроблені зі сталі!

Прошу тебе, пам‘ятай, що про тебе думають, за тебе моляться. Повертайтесь живими. Все буде Україна! 

Дар’я Абдурашитова, студентка Київського університету імені Бориса Грінченка, спеціальність: «Фізична терапія, ерготерапія».