Лист-зізнання моєму солдату

І знову привіт, як тільки ми не спілкувались: телефонні розмови, відеочати і звичайні повідомлення. А зараз лист. Так, справжній лист. Я обов'язково тобі його поверну після війни.

Вадиме, ти взагалі розумієш наскільки я тебе ціную чи ні? Ми познайомились 7 років тому,  мені було лише 12, а тобі вже всі 17.  Я пам'ятаю кожну деталь. Але літо добігло кінця, тобі час їхати на навчання, а мені вчитись у школі. Здавалось би все, кінець історії. Проте ні, я і сама не помітила, як закохалась. Це були дитячі мрії…

Минуло 2 роки. Ми вперше зустрілись після всіх тих подій.  І через кілька місяців я дізналась, що ти пішов до армії за контрактом на 3 роки. Поїхав… Ми більше не спілкувались. Восени  21.11.2020 року мені надійшло повідомлення від незнайомої людини, я відразу зрозуміла, що то ти. За місяць, у грудні, мене приголомшила звістка, що до мене хтось приїхав до школи.  Коли я вийшла на вулицю, була шокована. Мені назустріч йшов незнайомий хлопець та ніс 101 червону троянду. Подумала, кому так пощастить.  І хлопець підійшов саме до мене та сказав, що відповідь у записці. Не повіриш, вона і досі в мене є. Уявляєш, як мені заздрили дівчата?!

Але 24.02.2022. Війна… Росія нападає на Україну. Вибухи, сирени, паніка. Коли я вже їхала з Києва, то відразу написала тобі: як ти, чи з тобою все добре? І дякувати Богу, ти живий та здоровий. Відтоді я спілкуюсь з тобою. Дуже переживаю, коли ти не виходиш на зв’язок, я думаю про тебе! Ти  обіцяв повернутися! І ця обіцянка досі в силі. Я знаю, як ти мене любиш. Напевно,  так, як ніхто не любив, не любить і не буде любити.  Ти чекав мене 7 років, щоб це мені сказати, проте зміг лише зараз. Не знаю, що ти в цю мить відчуваєш, тому що  я говорю тобі: «люблю тебе!». Я вірю, що це доля, ми будемо разом, будемо щасливі під мирним небом України!

Зараз, ти той, на кого рівняються. Ти захищаєш нашу Україну ціною життя. Це так небезпечно – навіть не хочеться думати. Ти обіцяв повернутись і дотримаєшся обіцянки! Бережи себе та Україну. Кохаю тебе, чекаю, повертайся живим!

Анна Горбатюк, студентка Київського університету імені Бориса Грінченка, спеціальність: «Фізична терапія, ерготерапія».