18 травня Україна та світ схиляють голови в пам’ять про одну з найтрагічніших сторінок ХХ століття – депортацію кримськотатарського народу. Цей день є нагадуванням про злочин тоталітарного режиму, який у 1944 році силоміць відірвав кримських татар від рідної землі, прирікши сотні тисяч людей на страждання, втрати та роки вигнання. У травні 1944 року радянська влада розпочала масову депортацію кримських татар із Криму до віддалених регіонів Середньої Азії. Людей примусово вивозили з домівок за лічені години, дозволяючи взяти лише найнеобхідніше. Дорога в товарних вагонах, голод, хвороби та нелюдські умови стали причиною смерті тисяч депортованих. Для цілого народу це означало не лише втрату дому, а й спробу знищення історичної пам’яті, культури та права на власну ідентичність. Упродовж багатьох років кримські татари були позбавлені можливості повернутися на Батьківщину та перебували під статусом «спецпереселенців», зазнаючи дискримінації й обмежень. Попри це, народ зумів зберегти свою культуру, мову та прагнення до свободи. Після окупації Криму в 2014 році питання захисту прав кримськотатарського народу стало надзвичайно актуальним. Україна офіційно визнала кримських татар корінним народом держави та підтвердила їхнє право на самовизначення у складі України.
З метою вшанування пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу студенти та викладачі Факультету української філології, культури і мистецтва Університету Грінченка долучилися до онлайн-активностей, спрямованих на осмислення цієї трагічної сторінки історії. Зокрема, вони відвідали віртуальний музей депортації кримських татар «Tamırlar» (http://tamirlar.com/), переглянули художні та документальні стрічки «Хайтарма» (http://surl.li/aybpt), «Чужа молитва» (https://www.youtube.com/watch?v=aJMd-FxhZFY), «Реальна історія депортації кримських татар» (https://www.youtube.com/watch?v=mqX27VVE7lI), які допомагають глибше усвідомити масштаби трагедії та її історичні наслідки.
Сьогодні вшанування пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу є не лише нагадуванням про трагічні події минулого, а й закликом до захисту прав людини, відновлення історичної справедливості та забезпечення права кожного народу жити на своїй землі вільно й гідно. Ми схиляємо голови перед усіма загиблими та тими, кого насильно позбавили дому, зберігаючи віру в те, що пережиті кримськотатарським народом випробування не були марними, а стануть частиною шляху до справедливості, свободи та перемоги України у боротьбі з агресором.
(За матеріалами Українського Інституту Національної пам’яті http://surl.li/hdacl; Кримськотатарського Ресурсного Центру https://ctrcenter.org/uk/chomu-deportacziya-1944-roku-genoczyd-krymskotatarskogo-narodu; Міжнародного руху #LIBERATECRIMEA https://liberatecrimea.ctrcenter.org/).
