13 березня 2026 року в стінах Національного університету «Києво-Могилянська академія» відбувся круглий стіл на тему: «Російська культура і ментальність крізь призму літератури: форми експансії, ідентичність, постімперські дискурси». Захід, організований кафедрою літературознавства ім. Володимира Моренця, зібрав провідних філологів України для обговорення стратегій роботи з російським культурним спадком в умовах війни.

Київський столичний університет імені Бориса Грінченка на цій платформі представили професори Ірина РУСНАК і Юрій КОВБАСЕНКО, чиї доповіді викликали жвавий інтерес колег.

Ірина Руснак представила доповідь «Російська імперія і культура в художній історіософії Уласа Самчука». Професор акцентувала увагу на тому, що вже в міжвоєнну добу українська есеїстика вісниківського кола виробила дієву методологію критики російської літератури. На прикладі творчості У. Самчука було продемонстровано, як письменник виявляв імперсько-асиміляційні стратегії та деструктивні сенси в російській культурі, пропонуючи натомість шлях інтелектуального відмежування через глибоке розуміння психологічних комплексів «малоросійства» та утвердження власної європейської ідентичності.

Юрій Ковбасенко виступив із темою «Десакралізація російської літератури як елемент національної безпеки». Професор наголосив на неприпустимості викладання російської класики в школах, оскільки вона стає формою ідеологічного впливу. Натомість було запропоновано вивчати її в університетах у форматі критичних спецкурсів, щоб майбутні фахівці були ідейно підготовленими та розуміли специфіку російських культурних інтенцій.

Учасники круглого столу, серед яких були провідні філологи з Києва, Львова та Дрогобича, дійшли спільного висновку, що в умовах сучасної інформаційної епохи прості заборони не є достатньо ефективними. Україна потребує нової якості русистики – не як засобу популяризації, а як інструменту глибокого аналізу та викриття імперських механізмів і шовіністичних сенсів. Нагальною постає потреба у формуванні нової генерації фахівців, які виступатимуть не «адораторами», а принциповими критиками та дослідниками деструктивних культурних інтенцій агресора. Саме тому було наголошено на необхідності створення спеціальних центрів вивчення РФ для підготовки якісної аналітики, необхідної українським дипломатам, політикам, науковцям.

Активна участь викладачів Університету Грінченка у цій дискусії та їхні ґрунтовні виступи вкотре підтвердили лідерські позиції нашого закладу в розробці інноваційних підходів до гуманітарної освіти, стратегій національної безпеки та формування критичного мислення у майбутніх лідерів суспільства.