11 березня 2026 року на кафедрі української мови відбулося щось особливе. У межах практичного заняття з лексикології студенти разом із викладачами (проф. Олександром Стишовим та доц. Валентиною Дроботенко) занурилися у лінгвістичний практикум-дослідження «Лексичний код Кобзаря: Тарас Шевченко поза часом і контекстом».

Студенти групи УМЛб12540Д не просто читали вірші Пророка, а працювали в інтерактивному форматі: «розшифровували» слова через дефініції; створювали креативні інтерпретації понять; навіть писали дописи для соцмереж від імені самого поета; змагалися в командних іграх на знання мовного світу Кобзаря.

Такий підхід довів, що слово Тараса Шевченка – це не музейний експонат, а жива, гостра й актуальна зброя, яка звучить у ритмі сьогодення.

До речі, таке навчання – це не лише про мову, а й про майбутнє, оскільки воно сприяє реалізації Цілей сталого розвитку (Ціль 4 Якісна освіта: Ціль 10 Зменшення нерівності; Ціль 16 Мир, справедливість та сильні інституції).