Грінченкознавство – це окрема міждисциплінарна наука, що займається вивченням та узагальненням життя, багатогранної діяльності та творчості Бориса Дмитровича Грінченка (1863-1910) в контексті суспільного та культурно-наукового розвитку української нації, а також українського літературного процесу кінця ХІХ – початку ХХ ст.
До предметного поля грінченкознавства також входять дослідження, присвячені Б. Д. Грінченку, його добі та інтелектуальному оточенню, членам родини (перш за все дружині Марії (письменницький псевдонім – М. Загірня) та дочці Анастасії, які відіграли важливу роль у приватному, громадському та науковому житті цього діяча). Окремим конструктом виступає т. зв. «Український світ» Бориса Грінченка (за В. В. Яременком) – це процес і результат його цілеспрямованої діяльності з розробки низки українознавчих дисциплін, утвердження української культури, літератури та мови, національних цінностей, виховання покоління свідомих українців і згуртування їх від Далекого Сходу до американських континентів.
Біографічно-хронологічний вимір дозволяє не просто систематизувати за т.зв. «біографічними циклами» життя, діяльність та творчість Бориса Грінченка – «символа цілої епохи» (за висловом С. Єфремова) – але й показати масштаб його особистості на тлі історії, розкрити саму суть українського національного відродження кінця ХІХ – початку ХХ ст. Саме завдяки таким непримиренним борцям за національну ідею, як Б. Грінченко, і сформувалася українська модерна нація, якісно підготовлена до державницьких змагань.